Свято єднання людини і природи
Свято Івана Купала давні слов'яни відзначали в ніч літнього сонцестояння — найкоротшу ніч року, з 6 на 7 липня. Вони дуже шанували сонце. Його прообразом на землі був вогонь, тому і здавалося людям, що вогонь у цю ніч найбільш життєдайний.
Ще однією життєдайною силою в уявленні давніх слов'ян була вода. У поєднанні води і сонця народжується нове життя, майбутній урожай. Ось чому свято Івана Купала було пов'язане з водою і вогнем.
У цю ніч, як вважалося, плодюча сила землі найбільша, а в темряві лісу в цей час розквітає вогняна квітка папороті — квітка щастя. Хто знайде цю чарівну квітку, тому відкриються всі скарби, той збере великий урожай. Але темні сили стережуть у купальську ніч вогняну квітку, намагаючись нашкодити людині та не дати зірвати її. Квітка розквітає для неї лише один раз у житті.
Ми теж вирішили нагадати про це свято та його історію: поводити хороводи, заспівати пісень, розповісти легенди та вірші, пограти в ігри з вінками із польових квітів та поласувати качалками, сплетеними із вишень та черешень. 
