Що треба знати про щеплення?
Як відомо, щеплення робляться не тільки малюкам – дорослій людині теж необхідно не забувати про відповідальність за власне здоров'я та не ігнорувати заходів профілактики деяких серйозних захворювань.
У багатьох випадках саме вакцинація (вона ж – імунізація) і стає найефективнішою профілактикою. Введена вакцина викликає імунну відповідь – імунна система реагує на введення в організм ослаблених патогенів або їх часток і вибудовує імунітет проти них. Це допомагає організму «не розгубитися» в разі справжнього зараження і відразу перемогти захворювання, не давши йому розвинутися, або ж перенести його в легкій, безпечної формі.
Тому не варто нехтувати рекомендаціями офіційного календаря щеплень, а також вакцинацєю «за обставинами» – наприклад, за медичними показаннями та/або при плануванні поїздок до країн з високим ризиком заразитися тим чи іншим інфекційним захворюванням.
Цей документ визначає, від яких захворювань діти мають бути обов’язково щеплені, у якому віці слід починати вакцинацію, скільки доз вакцини та з яким інтервалом необхідно ввести.
Імунізація
Інфекційні хвороби небезпечні своїми ускладненнями, що можуть призвести до інвалідності, а деякі — навіть до смерті. Інфекційні хвороби, від яких (або від тяжких ускладнень яких) можна захиститися за допомогою імунізації, передаються від інфікованої особи до здорової, як правило, повітряно-крапельним шляхом.
Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.
До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит B, гемофільна інфекція, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, ротавірусна інфекція, вітряна віспа, гепатит A, папіломавірусна інфекція та інші.
Вакцини стимулюють власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби.
Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї.
Дитина, яка не отримала щеплення проти тих чи інших інфекцій, наражається на великий ризик захворіти, особливо якщо таких дітей стає з року в рік більше.
Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає.
Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.
Дифтерія – перші ознаки, лікування та профілактика.
Попередження захворювання – один з базових принципів сучасної медицини, однак трапляються випадки, коли звичайні и прийняті у всьому світі профілактичні заходи нехтуються пацієнтами і це в свою чергу призводить до спалаху і поширенню захворювань.
Одним з найбільш небезпечних захворювань є дифтерія, щеплення від якої проводиться згідно календаря щеплень МОЗ України. І якщо діти в Україні в більшості випадків щепленні, то дорослі в більшості випадків не проходили щеплення у встановлені строки.
У зв’язку зі спалахом дифтерії в Україні вважаємо дуже важливим проінформувати пацієнтів о проявах захворювання та методах його лікування.
Розповсюдження і симптоматика
Джерело захворювання – бактерія Corynebacterium diphtheriae, яка легко передається між людьми повітряно-крапельним шляхом та при безпосередньому контакт.
Слід зазначити, що заразитися дифтерією можна як от хворої людини, так і від людини, що є носієм бактерії.
Симптоми дифтерії:
- загальна слабкість;
- лихоманка;
- біль у м’язах та суглобах;
- біль у горлі;
- більшення лімфатичних вузлів;
- на 2-3 добу після захворювання на слизової оболонки горла з’являється плівка сіро-білого кольору.
Саме ця плівка, що покриває слизову оболонку здатна перекривати просвіт дихальних шляхів, що призводить до летальних випадків.
Слід зазначити, що легка форма дифтерії схожа з знайомим всім ГРВЗ, яке більшість звикла лікувати самостійно, незважаючи на численні прохання лікарів і МОЗ не займатися самолікуванням.
При перших проявах будь-якого захворювання слід негайно звернутися до свого лікаря або лікаря-інфекціоніста, який призначить необхідні дослідження та призначить необхідне лікування.
Пам’ятайте, що наслідки дифтерії дуже небезпечні і можуть призвести до смерті або інвалідізації.
Лікування дифтерії
Лікування легкої форми дифтерії може відбуватися в домашніх умовах, в інших випадках – лікування в межах інфекційного стаціонару, а при розвитку ускладнень – в умова реанімаційного відділення лікарні.
Головним чином при лікуванні дифтерії застосовуються антибіотики, а також антитоксична дифтерійна сироватка.
Наряду з лікуванням дифтерії проводиться терапія, спрямована на підсилення імунітету та лікування супутніх захворювань.
Профілактика дифтерії
На сьогодні є лише один дієвий метод профілактики цього небезпечного захворювання – щеплення. Ні для кого не секрет, що вакцина не є 100% захистом, однак у разі захворювання, людина з щепленням від дифтерії легше перенесе хворобу, ніж людина, у якої щеплення відсутнє.
Пам’ятайте, що дорослим необхідно проводити ревакцінацію кожні 10 років після досягнення 16 років.
Якщо ви вже хворіли на дифтерію – це не означає, що ви не можете захворіти знову.
Кір – профілактика, ознаки, лікування
Кір — це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному на кір хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й дорослі, що раніше не хворіли на кір, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.
Як відбувається зараження кором?
Джерелом інфекції є хвора на кір людина з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).
Кір — це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і очі від хворої на кір людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні і кашлі.
Як відбувається захворювання на кір?
Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40ºC, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель — звичайно сухий, болісний, або гавкаючий — при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки око — кон'юнктивіт. Його прояви при кору яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На другий-третій день хвороби на піднебінні з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ — характерні для кору малесенькі білусоваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі. На 4-5 день хвороби з'являється висип — спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня вона поширюється на тулубі, ще через день — на руках й ногах.
Можливі ускладнення.
У наші дні при вчасно початому грамотному лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла, алергіків. Найважчі ускладнення кору, які, на щастя, зустрічаються украй рідко, торкаються головного мозку — менінгіт і енцефаліт
Лікування та догляд.
Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, можлива госпіталізація.
У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитину треба часто й багато напувати простою водою, компотами, морсами, чаями. Їжа повинна бути легка: кисломолочні продукти (кефір, йогурт, кисляк); овочеві супи; овочеві й фруктові пюре; відварене протерте м'ясо (нежирна телятина, курка, індичка).
Профілактика кору.
У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції — випадки повторних захворювань одиничні. Діти до 6 місяців, що особливо перебувають на грудному вигодовуванні, хворіють на кір украй рідко.
Основний спосіб профілактики цієї інфекції — активна імунізація. Вакцинація проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація — у шість років. Імунізація проти кору також проводиться раніше не привитим підліткам, що й не боліли кором, у віці 15-17 років і дорослим у віці до 35 років.
Ротавірусна інфекція та її профілактика
Ротавірусна інфекція — інфекційна хвороба вірусного походження, яка супроводжується тяжкою діареєю. Є найчастішою причиною тяжкої діареї у немовлят і маленьких дітей, що нерідко є смертельною.
Майже кожна дитина у світі до досягнення п'яти років заражається ротавірусом принаймні один раз. Дорослі рідко страждають на цю інфекцію. Існує п'ять видів цього вірусу, які називають A, B, C, D та E. Найпоширенішим є ротавірус A — він є причиною понад 90 % випадків заражень людини. Кожен рік ротавірус спричинює мільйони випадків діареї в країнах, що розвиваються, майже 2 млн. з яких приводять до госпіталізації і приблизно 453 тисячі призводять до смерті дітей віком менше п'яти років. Це близько 40 % усіх госпіталізацій, пов'язаних з діареєю у дітей у віці до п'яти років у всьому світі.
Ротавірус передається через контакт із забрудненими руками, через вживання зараженої ротавірусом їжі чи води, рідше при чханні або кашлі, а також через поверхні, де вірус здатен зберігатися. Найчастіше зараження відбувається взимку та навесні. Вірус легко поширюється серед дитячих колективів (дитячий садок, школа), а іноді й серед дорослих. Основними симптомами ротавірусної інфекції є блювання, водяниста діарея і підвищення температури тіла до 38˚С. Після зараження дитини вірусом, інкубаційний період до появи симптомів триває близько двох днів. Симптоми часто починаються з блювання, потім змінюється на рясну діарею протягом чотирьох-восьми днів. Зневоднення є найбільш частою причиною смерті при ротавірусній інфекції. Найбільш тяжкі прояви зазвичай виникають у дітей від шести місяців до двох років, літніх людей, і тих, у кого є порушення імунної системи.
Оскільки поліпшення санітарних умов не знижує захворюваність на ротавірусну інфекцію, а рівень госпіталізації залишається високим,основним запобіжним заходом є вакцинація. На світовому ринку дві ротавірусні вакцини проти ротавірусної інфекції вважаються безпечними та ефективними для дітей: Rotarix від GlaxoSmithKline і RotaTeq від Merck & Co. Обидві вони приймаються орально.
Щеплення від ротавірусу надійно захистить дитину від ротавірусної інфекції. Вакцина містить живий ослаблений ротавірус, який не може викликати захворювання у дитини, але викликає в організмі вироблення антитіл проти ротавірусної інфекції та забезпечує надійний захист. Вакцина складається з двох доз. Перша доза вводиться у віці від 1,5 до 3 місяців, друга – від 3 місяців до 4 місяців. Вироблений в результаті вакцинації імунітет до ротавірусу зберігається протягом 3-4 років. В Україні, згідно Календаря профілактичних щеплень, вакцинація проти ротавірусної інфекції відноситься до рекомендованих.
ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ПОЛІОМІЄЛІТ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКУ
Поліомієліт неможливо вилікувати, але цій смертельно небезпечній хворобі можна запобігти завдяки вакцинації. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п'яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя.
Як передається поліомієліт
Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше - через брудні руки, заражену їжу та воду.
Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина - і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до 5 років.
Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів. Хвороба може призвести до смерті.
Симптоми і лікування поліомієліту
Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:
- Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
- Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
- Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.
Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.
Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.
На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.
Ускладнення поліомієліту
Близько 5% хворих помирають. В основному - через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури.
У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності.
Інші небезпечні ускладнення поліомієліту – пневмонія, міокардит, важкі шлунково кишкові розлади з кровотечею, проривом, виразками, кишкова непрохідність.
Профілактика поліомієліту
Вакцинація - єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:
- 1 щеплення - 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
- 2 щеплення - 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
- 3 щеплення - 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
- 4 щеплення - 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
- 5 щеплення - 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
- 6 щеплення - 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)).
В Україні є достатньо якісних і ефективних вакцин, закуплених за кошти державного бюджету.